Історія пакувальних клейових матеріалів

У 1909 році бельгійський -американський хімік Лех Бекеланд винайшов промислову фенольну смолу, поклавши початок клею на основі синтетичних смол. У 1912 році Baekeland продемонстрував фанеру, скріплену фенольною смолою. До Другої світової війни натуральний каучук на основі-розчинників домінував на ринку клеїв. Після появи гумових клеїв у 1932 році на ринок поступово з’явилися клеї на основі каучуку. Після Другої світової війни з’явилися нові полімерні матеріали, що започаткувало еру полімерної хімії. Дослідження та розробки синтетичного каучуку та синтетичних смол стали поширеними в усьому світі, що призвело до відповідних технологічних інновацій у клеях, таких як розробка клеїв-розплавів EVA та швидковисихаючих клеїв.

Модернізація пакувальних матеріалів у моїй країні почалася в 1955 році з впровадженням технології екструзійного ламінування, розробленої в Сполучених Штатах, що призвело до розробки композиційних плівок із целофану та поліетилену. Згодом, із розробкою різних плівок, у 1965 році була впроваджена технологія сухого ламінування з Німеччини. На ранніх етапах використовувалися клеї на основі вінілацетату, вінілового ефіру, етилен-вінілацетату та каучуку-. Пізніше, завдяки хорошій оброблюваності та високій міцності з’єднання поліуретанових клеїв, клеї на основі поліуретану- майже виключно використовувалися у пластикових композитах.